ІСТОРІЯ ТА ТРАДИЦІЯ

Присутність румунів і румунської православної традиції на територіях сучасної України має глибоке історичне коріння. Особливо в Північній Буковині, краї Герца та Південній Бессарабії — землях, що входили до складу колишнього Молдавського князівства, — румунські громади впродовж століть зберігали багате релігійне й культурне життя. Церква була однією з головних опор румунської ідентичності та запорукою безперервності існування місцевих громад. Численні храми й церковні осередки були зведені, утримувалися та розвивалися завдяки внеску румунських вірян і в тісному зв’язку з румунськими церковними структурами.

Починаючи з 1940 року, в умовах радянської окупації та територіальних змін, румунські церковні громади на цих землях були відокремлені від устрою Румунської Православної Церкви. Зміна церковної юрисдикції супроводжувалася глибокими перетвореннями суспільного, культурного й релігійного життя. У радянський період віра зазнавала сильного натиску. Незважаючи на це, румунські громади продовжували зберігати православну традицію, а в багатьох парафіях румунська мова й надалі використовувалася під час богослужінь. Таким чином, Церква стала простором духовної стійкості та зберегла безперервність національної ідентичності.